О, сину мій, вертай уже додому.
Я ж добре знаю, як тобі самому
Журитись на чужих все землях,
Де люди інші - друге плем'я,
Де є стерня, та не своя - не коле,
Бо світом ти, що перекотиполе.
О, сину мій, вертай! Тебе чекають
Брати твої, здалека виглядають.
Усі твої - по духу й крові,
Під Бога стріхою здорові.
Та никлі ниць, немов старенька хатка,
Бо вельми гріх тяжкий, на серці латка.
А гріх у тім, скажу тобі я, сину, -
Не вберегли сподівану Вкраїну,
Мене не вберегли від глуму.
Тепер ковтають ложку суму.
А зайди взяли батога і віжки -
Горбато вчать ходити нас і пішки.
Вертай же сину, в материнське лоно.
Бо діло тихо йде, бач, до полону...
Хай з полем звяжеться коріння,
Най колос вижене спасіння,
Нехай тих зерен вистачить усім!
Вертай, синочку, до родини в дім.
