Зима…Навіщо ти прийшла?..
Мороз і холод з собою принесла.
І завірюхи, метелиці і хуртовини,
що так несамовито виють..
Навіщо вкрила землю ти холодним снігом,
Навіщо ти лоскочеш нас морозним вітром?
Ми мусимо коритись, скоцюрблені від холоду
ходити, запнувшись у пальто…
Так скаже хтось (обов’язково певне)…
Але Я знаю, що зима – чудовая пора,
Така, що й описати годі!
Ці заметілі й хуртовини, й вовки, що десь у лісі виють,
Чому вони чарівно так романс той свій співають?..
Мороз грайливо нас щипає,
А холод шаллю огортає…
А сніг…Як пав на все красиво!
Дерева стали наче сиві,
Поля наче молочні pіки,
Сніжинки у повітрі – наче осяйні мушки,
Мечуться, ніби, граючись у піжмурки!
Усі поодягали шапки білі,
І небо стало зовсім сіро-біле.
А вже оці свята зимові!
О, Зимо! Як поталанило тобі,
Що ці свята дістались на твій вік
І ти у подарунок нам їх приносиш споконвік!
Різдво! Це щире, добре, світле свято!
Нас надихає і любов’ю огортає!
Чекання казки, таємниці,
Нас у чарівний вводить стан,
Вже як годиться!
Для мене, власне, зимою все,
Огорнуте у казку, оживає.
Життя вирує.
І тільки дух Різдва і казка там керують!
Веселих свят!
Веселого Різдва!
І щасливого Нового року!!!
