Сніг не чорніє вночі , він так вночі виживає,
заплітається у дерева , як радіохвилі заплітаються передавачем.
Сніг не чорніє вночі , він вростає в моє обличчя ,пускає коріння і , певно, мене пожирає,
замерзлого на автостраді. Мене і всіх у мені нікчем.
Бо якщо напруга підіймається мною і входить у всіх забитих собак – я вдячую,
якщо ж вона опускається , мов санітарка із янголом на руках , то я зачекаю.
Це так , як прокинутись в одному з морів від того , що серце ламає тебе віддачею.
Бо як би там не було , серце – то самурай , а все самураєве належить лише самураю.
