А у тому вікні позіхає ліниве алое,
І незвіданно осінню пахне від теплих долонь.
Сірі тіні...Жіноча...Чекайте – і їх стало двоє...
І печаль. І дощі. І в пустому каміні – вогонь.
А в поблеклих очах...Ні, не бачу – густі тумани.
Довга лінія долі – та жаль, що у інший бік...
Довга лінія серця – а, значить, навіщо драми?
Ну не принц – то й не принц. Що до того?
Зате чоловік....
Сині тіні. Дві подушки. Спокій. Це значить – двоє...
Чорна кава парує – і крапає з серця лід...
Сірий триптих вікна. Жовті штори. Ліниве алое.
Мудра жінка готує на завтра смачний обід...
