Заблукався в лісі молодий юнак
Важко йому було дорогу знайти
Шляху розпізнати не зміг він ніяк
А страх з переляком не знали мети
А там вже зі сходу спішить темна ніч
Тишею говорять безлисті ліси
І час від часу промовить десь сич
Бо такі сьогодні у лісі часи
Буває поверне в дитячі роки
Коли сам з собою про страх говорив
Коли то ночами вітав страшні сни
Лиш він не боявся бо батько ще жив
Сьогодні Бог знає як довго йому
Орати ногами цю землю чужу.
Неділя 11лютий 1962р
