Я іграшка в твоїх руках
Невже був марний весь цей шлях?
Тернистий, довгий і важкий,
За шлях мені був лід крихкий.
Я йшла так довго, щоб зламатись,
Упасти, вже і не піднятись?!
Не хочеш другом моїм бути?
Не зможеш ти мене забути.
Нічого можеш не казати
І зайвих слів мні не писати:
Давно тебе я зрозуміла,
Ти мовчки все сказать зуміла.
Словами можеш ти збрехати,
Та шила в торбі не сховати.
Твій голос, очі тобі зрадять,
Та й підсвідомість не завадить.
Я знаю все давно, пробач, що я мовчала…
Бо в серці я надію мала.
Я знаю, що тобі я не потрібна.
Це видно, Катю, добре видно.
На решті будеш спокій мати,
Не буду я тебе чіпати.
Мене ти не переконаєш,
Надію маю, пробачаєш…
