А він мовчав,
коли вона ридала.
А він мовчав,
коли стікали краплі сліз із вій,
і в погляді розгубленість ховав-
як все змінилось у вирі цих подій.
Її слова звучали,як по нотам,
складаючи мелодію життя.
Усе змінилось, тільки він не проти,
і лиш терзає душу каяття.
Вона свій яд йому у серце щедро наливала,
не розуміючи цих слів таємний зміст.
І сірими очима ще благала...
А він кружляв в думках, немов осінній лист.
Її душа все так іще бриніла
в тих краплях сліз, що падали із вій:
чи досягла того чого хотіла,
чи поривання ті й зостались так у ній?
Та він мовчав, кидаючи свій погляд в бік,
не розумів чому все саме так?
Та він до цього звикне, якщо іще не звик.
А він мовчав, і це бувначе знак.
В її словх злегка звучав ще гнів,
хоч говорила вже на тон тихіше.
І він, мов свічка догорів,
та не зривалася хурделиця в думках вже більше.
І лиш вуста в обох скривлені від болю,
а в погляді лишилася вина.
І легко так, немов крилом, рукою
із вій змахнула краплі сліз вона...
