А вона не хотіла любові
а хоча хто його зна
бо стільки таємниць в її постаті
секудна літо дві вже осінь а далі зима
і якісь хибні погляди
а вона хотіла,
трахатись
так по всякому так як на постері
десь далеко від дому
в кімнатах готелів
на вологій постелі
та я не бачив цього
хоча бажав, бо по натурі збочений
та так жадав любові, зір
і теплих дотиків,
що відлетів до сірих просторів
так, всеж вона хотіла любові а також трахатись
і так щоб до непритомності
і зорові її постріли
і почуття загострені
вкладали їх до ніг
і вони служили їй
цілували, гойдали
все було як на постері
а тепер знову тут
чи зімною?
та з ними.
запевняєш:
"з тобою навіки й від нині"
І шепочуть дощі, що прийшли
несподівано так втекти
в тобі сутність життя знайти,
розведи їх,
пішли...
