Спитай у того букового лісу,
що заглядав у вікна серед ночі,
про те, що не збагнеш:
бо ніжним лисом,
бо тихим поглядом,
бо щастям незуроченим
тобі -
прийшло,
тобі -
війнуло тЕпло.
...і ти
осіннім квітом
розцвіла
від сонця щирого
і справжнього
нестерпно!
Від того,
що із ним -
себе знайшла!
