4 роки. 4 роки,
я все рахую між нами кроки.
тримаю у пам’яті деталі,
але та дівчинка у спогадах
втікає все далі, далі, далі.
я вигадав твій присмак губ, запах тіла,
що ти молода але вміла
і прокидаюсь, бо це сон
між нами лише телефон.
і нічого до того…
ні цілунку, ні дотику
це штовхає мене на еротику.
ти надсилаєш мені пісню або щось із свого -
такого чуттєвого, наче вкрала у Бога.
я читаю тобі свій текст –
і це найкращий телефонний секс
нас звинувачують в брутальності,
силоміць штовхають до реальності.
спочатку критики, а потім і просто кретини,
що власні душі сховали в карантини
реальність нестримно тисне –
ти в іншому місті і ми навмисно
вимикаємо телефон або скайп
потім сон, ранок, у навушниках Скай
«Це те що тобі так треба…»
і щастя,
бо серце б’ється об ребра
