Висимо
над
прірвою.
Пальці
вже
слабнуть.
Ніч кидає рятівну линву місячного променя.
Ми – альпіністи у зв’язці.
Ось вузька поличка на двох!
Та ми - над прірвою…
Забуваємо
про
це.
Наш
табір –
ліжко.
День підносить запаленого сірника – сонце зійшло -
між нас горить бікфордове.
Вибухаємо сварками.
Як забудеш
про
це?
