Приголуб мене поглядом
Чи якоюсь увагою.
Я пройду близько-близько,
Ти постій хоч хвилинку,
Почекай, бо закохане
Серце поспіхом вискоче,
Почекай, не спіши…
1970 р
* * *
Мокрим, шерехуватим язиком морські хвилі
облизують берег. Мої коліна загрузли в піску.
Зосереджено, мовчки і настирливо тоненькою
паличкою я малюю твій силует, я знаходжу
чудові рими і складаю про тебе поезію.
Розсувається під паличкою пісок, лягають
рядки один до одного, але незабаром вода
заповнює їх, пісок обпливає і зникають вони
зовсім. Зникли рядки, зник твій силует…
Мов строфи на піску, твоя любов –
Незрозуміла, нетривка, невчасна.
1977 р
* * *
І зорі в небі, ніч, багаття,
І вся природа – все мовчить.
Турбота в нас одна, заняття –
Довіри мить не столочить.
Багаття, ніч і зорі в небі,
І вся природа – до ладу,
А я іду-іду до тебе,
Та вже ніколи не дійду…
2001 р
