– ціпу-ціпу, гулі-гулі…
птахолови в’яжуть сіті
птахолови йдуть наліво, на далекі-дальні лови
їм не спиться
онде зорі догорають передсвітні
то не зорі, а заграви карамельно-кольорові
протікають піднебессям і стають потроху димом
що на схилах ляже п’яно, як перина чи полуда
птахолови йдуть, а слідом він клубочиться за ними
та не встигне, стане снігом і розтане до полУдня
алебастрові стожари як скрижалі несказанні
розговіються та зваблять найвродливішу із гурій
наберуть напитись трунку з річки темного бажання
нерозважливі обранці – оборонці білих мурів
бій скінчиться не почавшись
згасне спалах ясно-криці
колісниця котить шляхом, шляхкотять шорсткі сувої
а коли остання миля намотається на спиці
птахолов піймає пташку
карооку чорну пташку
божевільну вільну пташку...
їх нарешті стане двоє
