..Поки зморшки не обсядуть
і не вкриють невилазним павутинням
§!!! -STOP, ЖІНКО! СХАМЕНИСЯ!
лише cпробуй -
тонка порцеляна обличчя
замережана
некрижаною гладдю..
Поки зморшки не лякають нічними привидами
ще можна собі сказати -
ТАК! Я не маю за що хвилюватися -
як змерзла вічно свіжа й рум´яна квітка -
не маю нових пуп´янків,
зате терни завше гострі -
спробуй,
мій королевичу, доторкнися!..
Поки зморшки на серцю не скупчилися
у гірські перевали,
поки сльози не замережалися у дрібні кристали,
ще можу собі дозволити
трохи тих білих і жовтих пустель,
поки ще старість і смерть не тримають
у Шах-Маті,
можу собі дозволити ставити і казати "Mат" -
як любо, чи як противиться серцю.. -
..ще поки-що незалежна..
незалежна від старіння,
руйнації і від сестри-Смерті..
ще поки-що можу дозволити собі такий егоїзм
і сміятися в очі усім
своїм незліченним
королівським "Я-аааа"..
