Забагато стало думок,
Забагато деталей,
Через які перечіплюється погляд,
Забагато спогадів.
А пам’ятаєш скільки було кіосків?
Урбаністичні мамонтенята.
Правда?
Вже не годен зрозуміти,
Хто важливіший:
Шоколадний Дід-мороз,
Чи той Бог,
Що ти його створив
За власним образом і подобою.
Регулярно обмінюєтеся мейлами,
Чи то пак молитвами.
Але варто клацнути пультом –
І пшик…
Лишається тільки совість,
Пульт від якої десь загубив поп’яні.
