Із дня у день мовчати змушені,
в очах читати сотні фраз зворушливих,
і ні слова у відповідь, ми навіть не дружимо.
Важкий камінь закинуто в душу нам.
Всі почуття зжаті та здушені.
Пульсує кров у судинах звужених,
серця наші б"ються ще а такт, та вже змучено...
Коли настане кінець цій історії крученій?
Амур стріляє досить влучно ще.
Навіщо йому було це доручено?
І не помітили як опинились в полоні.
Цілую повітря і простягаю долоні,
бо до солодких уст твоїх
ще кілометри слів німих...
Ти найжаданіший мій гріх!
Тебе від голови до ніг,
в тобі,крізь тебе, на і під...
Ти мій окремий дивний світ!
Зелений погляд з-під чорних вій
мені говорить:" я тільки твій!"
