Він знову зник в мені, як тінь.
Поглинула його усього.
І дотик рук, і дотик вій,
дотик губ, і більш нічого...
Я знову тану, наче сніг,
стікаючи лише водою,
і дотик губ, і дотик ніг,
і легкий дотик головою...
І знову все холоне враз
від твого погляду німого,
тону в потці слів і фраз,
гублюся в них, і більш нічого...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design