Ця синя ніч скотилася з гори
до самого порогу, в хризантеми.
На заході квапливо догорів
короткий день – і стало темно-темно.
Заплуталося листя у траві,
померзли руки яблуням і грушам.
Важкої пугач з вечора завів.
По кому він так довго нині тужить?
Ця синя ніч. Ця перша сивина
під ранок ляже на рожеві квіти...
Чия у передгрудень в тім вина,
що холодно тобі, мені і світу?
13.11.10
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design