Мій світ заповнив знову хтось-
нова любов чи лиш здалось?
За мною ходиш, наче тінь.
В думках застряв вже образ твій,
і без питань, без заборон
посіявся й проріс, як льон,
і синім маривом своїм
закрив весь світ, як пеленою,
і я тепер живу тобою:
весь день літаю, як на крилах,
і знову гордість, знову сила,
і знову все у барвах синіх.
Не вірю, й наче не здаюся,
тебе я точно не боюся,
та на душі чомусь так пусто.
Слова зриває вітер звуст,
несе у правильне їх русло.
Чекаєш, що я знов прийду,
не знаю, я мов на льоду,
заносить просто в нікуди.
А ти візьми мене й веди-
тобі я повністю повірю.
Сама не знаю як я смію
все викинути у смітник,
неначе глузд здоровий зник.
Твій світ заповнився знов мною,
я проросту в тобі новою.
