Романе,
я теж хочу таких віршів
і хочу тебе
твої широкі плечі
твої довгі руки
з їх перехрестями
я хочу настовбурчити
твою коротку зачіску
і все інше, що в тобі можна
настовбурчити
кожнісінький твій поетичний рецептор
я хочу маяковського
що ховається в тобі
десь між діафрагмою та коліньми
а ті блакитно-зеленоокі панянки
з твоїх віршів
з якими ти будуєш дім
мене мало турбують
адже зі мною
ти б лягав горілиць
і дмухав так сильно
що малинові повітряні кулі
поетичного натхнення
летіли б на південний-схід
чи куди-інде
як титани
ми б задавали диханням
напрямок вітру
а якщо я б колись заманіжилась
як блакитно-зеленоока панянка
було б пестити мене мужністю своїх метафор
та нахабністю алегорій
а потому брати і творити поезію
від якої волосся стає дибки
