Живемо безтурботно й холодно
за межею усіх гріхів.
Ти страждаєш чуттєвим голодом.
Я страждаю,бо бракне слів.
Вітер в полі співає реквієм
по моїм, по твоїм квіткам,
що,на жаль,не посходили з веснами,
а як зійдуть,цвістимуть не нам.
Граєш ти, та не тими акордами.
Дремле пустка в твоїх очах.
Ну, для чого поєднані хордами
ті зіниці твої, що мовчать?
А адреса твоя - лиш здогади,
не чекаю від тебе листів.
Ти страждаєш чуттєвим голодом.
Я страждаю,бо бракне слів.
