______________
Поглянь, у небі місяць, він кохає свої зорі.
Вони разом, хоч і так далеко.
І завжди до нас говорять.
Те, про що ми так благаєм помовчати,
Нашу совість...
Відстань нас лякає, закриває на замочки.
Внутрішня тривога давить,
А у горлі час пісочний,
Нас жаліє нашим горем..
Наче ми каліки злої тітки долі.
Знову сумнів в недовіру ставить вибухівку свою.
І не видимий запал ілюзій,
Кременем іскрить дорогу,
Прямо в пекло від чужих прелюдій.
Ці солодкі переможці виграють в гіркій спокусі.
Все ж таки, поглянь, там у небі місяць,
Він кохає свої зорі.
І ніяка не розлучить відстань.
Бо вони єдині справжні в нього...
