| © Саша, 07-11-2010
|
Ми знову удвох,
кава в руках,
ти щось питаєш, дивлячись в очі,
та я не відповім, а просто промовчу.
Говориш, що її не кохаєш,
минулось, вже догораєш,
по інерції її цілуєш,
по інерції обнімаєш...
Твої очі вологі,
ти просиш про допомогу
і мою руку міцно стискаєш...
Заходить вона в істериці,
крики по поверху стеляться,
виливає каву, ридає,
каже, що тебе кохає,
мене відштовхує, тебе забирає.
Вологі очі і сльози,
ти стоїш на порозі,
і байдуже, що ти з нею був,
кажеш: "кохана, закінчемо гру,
в мене вже інша, ти лиш в минулому"
цілуєш мене, я тану й тону.
Вона тихо запитує : "Чому?"
Ми йдемо, не сказавши ні слова,
вона ображена, в істериці знову...
Ми сидимо у мене в кімнаті
не вмикаємо світло і просто раді,
що разом і вже не приховано,
не злочинці, не злодії, а просто закохані.
Лягаємо в теплу постіль,
просто лежати, просто як гості,
просто дивитись один одному в очі
до світанку в обіймах темної ночі.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
