Ти не шукала молодого, сам прийшов.
Тієї ночі не чекала на печі,
як світ убравсь в заграву, наче в зов.
Та ви обоє, схоже, терті калачі.
Ти знаєш добре, що любов, що тлін, що гріх,
бо маєш серце, маєш душу, маєш хист.
І ти для нього мов нелущений горіх,
а він для тебе наче сніг на зелен лист.
Ця ніч алюзій не залишить для писак,
хоч не пророчо вам звучав совиний крик.
Які крапки, бродив то місяць, мов босяк.
На ранок світ нарешті взувся в черевик.
