Шкурки з бананів на підлозі й на сидінні,
Порожні пляшки з-під тоніку,
Касирка зі своєю шаленою енергією
Не вміщається у власній буді,
Вистрибує з неї, вимагає квиток,
Відчиняє скляні двері і лається
З висоти третього поверху –
Одразу видно: людина на своєму місці;
Маленька циганка несе від буфету
Повний пластиковий стакан гарячої «Мівіни» –
Переступає так повільно, так обережно,
Мов боїться зронити навіть краплю;
Жінка на сидінні поруч тре перенісся,
Аби не заплакати –
Вона щойно повернулася з Італії,
Проблеми з посольством, таке інше.
Сьогодні субота,
Перший вихідний після свят,
Завтра вибори…
Маленька циганка виокремлює мене
З натовпу інших пасажирів,
І дивлячись у підлогу,
Жалібно-протяжним голосом просить:
«Д-а-й-т-є н-є-м-н-о-г-о м-є-л-о-ч-і!»
Дістаю з гаманця паперову гривню,
І дівчинка, з блакитно-жовтим папірцем у руці,
Простує між сидіннями далі;
Нахабно просить прибрати з дороги клунки,
Пасажири грошей не дають,
Але сумки приймають.
У мене в пакеті – два кіло мандаринів,
У сумці – дві нові, щойно куплені книжки,
Сяду вдома, і буду читати і їсти доти,
Поки не наб’ю оскому, чому ні?
Чудові вихідні,
Чудова країна,
Яка так часто робить вибір,
І щоразу обирає одне і те ж.
