Гіндаколь і Тешмадоль
У цю, туди його, романтику
вгатити божевільні гроші
й отримати спасибі з бантиком
і слово, кисле й нехороше?
Невже, скажіть-но, банкрутуючи
я вас катав на каруселі,
щоб ви гигикали як дурочка
та не пускали до оселі?
Нащо ці віники трояндові,
таксі, цукерки та шампанське?
Ви мене, пані, просто зрадили,
мов у кумедії гішпанській.
За що ж ви так мене образили
сей день відмовою своєю?
Чого тоді до мене лазили,
неначе під Полтаву свеї?
Ви по стіні мене розмазали.
Я ж вас навіки затаврую
інструментарієм тарасовим -
і книжку людям подарую.
Скажу, ви гірко помилилися,
бо я особа небезпечна.
Хто меч узяв - піде на милицях,
вам обіцяю доконечно.
Як з мене страшно поглумилися...
Я, пані, вас у книжку вставлю,
написану іржавим стилосом
і уважать сіб'я заставлю.
Аналогічно
Та не брикайтесь уже, бейба,
не закопилюйте губи.
Куплю я вам фірмовий лейбик,
щоб вас нечистий погубив.
Носіть собі своє версаче,
не забуваючи, проте:
якщо любов ніщо не значить -
це в неприємності веде,
бо, як вам добре зрозуміло,
у тім основа є терпка й
без неї враз, моя ви мила,
холоне серце козака.
Доісторична пісенька на чужому весіллі
Ах, тобі хотілося прописки,
А моє кохання непотрібне
До уваги бралося як фактор
Поєднання рівного із рівним.
Ти Печерськ любила та Шулявку.
Телефонна книжка захалявна
Розпухала, начебто вагітна,
Наче коментар до "Бхагават-Гіти".
Ах, над кручами Дніпра залізна баба!
Ах, Шевченко в позі арештанта.
Каблуки твої дзвенять набатом,
Ти красива у джинсових штанях.
Ми ходили разом і стояли.
Тільки все не те, чого потрібно.
І тебе письменники вітали,
Що горілку заїдали хлібом.
І тебе вітали контролери,
І таксисти створювали пробки.
Та Щербицький, що тоді не вмер ще,
Дивувався, що це транспорт робить.
І в кіно квитків не вистачало,
В магазинах хвилювались черги й
Тебе претенденти зустрічали
Поцілунком з "Києвом Вечірнім".
Ах, коли кріпачка, то у місті.
Ах, якщо не вище, то й не далі.
Як горіла ти, хоч звісно, я не містик, -
Наче Богоматір відлітала
До країни, що зоветься Вирій,
Чи у край на Сході, чи на Захід,
Під фатою тиха, наче мрія,
І безплотна, мов не знала спраги.
нежить
з машини бог але машина з бога
ділок у форд і дівка в мерседес
із носа нежить київ до єс
магнітна буря ноу на місце йєс
і повітряна нібито тривога
і третій тиждень неможливо взять
на торенті сезон передостанній
усе гальмує коверзує таня
болить печінка начебто каштанів
колючих наковтався і ніззя
у голову ні їсти ні подумать
такі пасьянси та фолаут три
двадцяту кружку чаю завариу
в мішечку випалив прочхав поговорив
хоча б не на роботі а удома
та хрін би з ним писати це добро
із милом клізма та вінець терновий
побиті байдики повіяна полова
стовпи класичні квантова основа
і поросята доктора моро
Віланель
Я бачу серця стіни голі,
Бо вже не вернеться вона,
Любов не вернеться ніколи.
Круки прокинулися долі,
Землею котиться війна.
Я бачу серця стіни голі.
Упали замки вічні долу
І книги віддано вогням.
Любов не вернеться ніколи.
Кружля загибель видноколом,
і тільки крилами війне -
Я бачу серця стіни голі,
І золотий Аркіти голос
з моїм зливається в одне:
Любов не вернеться ніколи.
Сердечко вирвано віоли
І тільки помсти бачу лик.
В мойого серця стіни голі -
Любов не вернеться ніколи.
Любов не вернеться повік.
Усьо
це
усе
відходить
у несподівано
прекрасне
видіння
це
усе
зникаючи
полощеться
на вітрах
жаху
це
усе
не знає
анічогісінько
посміхаючись
жалісні
смішки
кинь
