... моїй донечці
дві буквочки "-ко"
за плечима імені красивого
обійняли його долоньками
додали йому сонця і дзвінкості
і ти притулила до серденька
ім'я оце радісне
...а серденько твоє співає
... і налив Господь у нього стільки сонця
... і засяяла у ньому Любов
... і моїй сестричці
живеш
посеред вуликів людських
посеред гулу гнізд осиних
невтомна бджола,
дбайлива і працьовита,
де так часто негаразди
гострими жалами
нівечать твою лагідність -
і вигорблюється
роздратованість,
знервованість
і стаєш подеколи як оса -
метка, жалка і гостра
тільки одна у світі людина
повертає тебе в тЕбе
і тріпоче золотими
прозорими крильцями
лагідність твоя медова
любові твоєї нерозхлюпане море -
маленький внук ... Максимко
тоді починається максимкотерапія -
і ось ти щаслива і молода
і знаєш, що усе не було марно,
бо сяють блакитні очі Максимкові,
бо агукає і дригає ніжками,
бо тягнеться до тебе рученятами
бо всміхається до тебе крихітним ротиком -
ми вже великі, маємо одного зуба!
Усе на світі віддала би за цю посмішку,
що більша за ціле велике сонце...
Отакі два сонечка -
два Максимка
зігрівають серця рідних моїх -
дорослої моєї, закоханої моєї донечки
і сестрички, що стала щасливою бабусею)
