Жив собі маленький жук
У хліву, великій купі
Мав що їсти, мав подруг
Але мав ще й шило в дупі.
Щось такого він хотів,
Сам чого не міг збагнути
Взяв - покинув рідний хлів,
Взяв - покинув рідну купу,
Переповз через поріг
І осліп від сонця світла
А за тим звалився з ніг
оп’янівши від повітря
Поряд курочка ішла
(або пташечка летіла)
І побачивши жука
Не полінувалась – з’їла
От і баєчці гаплик!
Що ж за байка без моралі?
Якщо в купі жити звик
То живи собі там далі!
