Із самого ранку – запах невідв’язний і чіпкий,
Вийдеш надвір, аби з’ясувати його природу.
Біля дому зігнута удвоє стара,
спираючись на два ціпки,
Стає на дорогу обережно так,
наче пробує ногою воду.
Ви розминаєтесь із нею, ніби пара у танці,
Зазираючи одна одній в обличчя просто,
Вона – пройшовши до землі
більшу частину дистанції,
Ти – з висоти власного непрожитого зросту.
А в парку одразу навалюється той запах дивний,
Такий надзвичайно сильний і чудовий:
Сьогодні уперше по-осінньому пахне димом
Від кварталів приватної забудови.
