вечір догорав як сигарета розкиданими
пасмами жовто - гарячого
вечір струшував попіл на враз поночілі будинки
що в сутіні радше скидались на заблуканих привидів
вечір невпинно скочувався у бездонну прірву ночі
я ступив на поріг нічного міста
я ходив змертвілими вулицями
я гладив засмучених стомлених левів
застиглих мов враз обірвана музика
попід стінами старомодних будівель
ніч увійшла в мої груди тихо і непомітно
мов злодійка з бандитського передмістя
і ось пливу безшумними рукавами вулиць
зупиняюсь наче міські трамваї
перед жовтими вартовими стовпами
залицяючись до юних діан із одірваними руками
ніч наче дівка на тихих вулицях
лізе рука за чорну полу хапається за тремтячі груди
я біжу по трамвайних рейках
добігаю до свого дому
скачу у ліжко наче в глибоку нірку
в ніч як довгий довгий тунель
ніч як світло в кінці тунелю
як ранок що наближається швидко
як тихий сон із претензією на реальність
