зелені клумби трави наче море конопель
і всі ці дахи із ще доісторичними фарбами
місто віддихує подекуди достоту як на зоні
квадратами чистого неба
піди і вклонися цьому містові
із зеленим його конопляним морем
із хвилями прапорів на фасадах установ і банків
місту що викинуло тебе наче кит
на піщаний берег безлюдного острова
із химерами пальм ніби хмарочосів
й довгими і холодними мов батареї у жовтні днями
місту що народило тебе ще одного
сумлінного платника податків
будівничого капіталістичного їхнього сьогодення
із їх кооперацією і постсовковою ментальністю
місто що пре як слина із носа у сльотаву погоду
місто покидьків і байстрюків на вокзальних майданах
дешевих повій і нікому непотрібних поетів
ось - ось і вже берег наче кінець цієї довгої мандрівки
мов запливи смердючої полтви
сходять надранок як перші трамваї
поетичні варіації урбаністики
