Ти думаєш, звільнилася?
А дзуськи!
Навчилася?
Прощати?
Відпускати?
Ваш вихід, пані!
Оплесками гусне
партер -
і захлинається театр,
коли отак
натхненно,
філігранно
являєш:
тихий, посмутнілий світ,
осіннє сонце крізь немиту шибу
і голий вітер між холодних віт
(гальорка в захваті,
твої ридають фани),
і раптом - збилась,
схибила від світ-
ла погляду,
що здалеку голубив...
Крилом пташиним -
розпач брів твоїх,
"його пробачила,
його ж уже не любиш!"-
суфлер підказував тобі,
акторко люба!
