Осінь - це жінка, яка розуміє себе,
в небо покоси страждань своїх повідносила.
Небо аж згорбилось: вчора - іще голубе,
нині - стікає гірко-терпкими косами...
Осінь - це жінка, поглянь: макіяж і стан,
сукню для себе вшила таку барвисту.
Скільки її не грієш - а все туман
погляд її ховає у дивні змісти.
Приступом вітер узяти її хотів,
листя здирав, порозшарпував пишні шати.
Осінь світила у небо тендітним тілом.
І не далася. Бо вміла завжди - кохати.
