Люблю я пахучу зелень.
Зеленого вітру клекіт.
Зелене вітрило в морі,
коня на горі далекій.
Ворушачи пояс тінню,
сидить на поруччях ночі
зеленоволоса діва –
холодного срібла очі.
Люблю я пахучу зелень,
де місяць циганський плаче.
Її споглядають речі,
вона їх не може бачить.
Люблю я пахучу зелень,
де інеєм зорі сяють,
де рибами стелять тіні
дорогу ночей безкраю.
А смоква об вітер треться
папером гілок наждачним,
гора, наче кіт-злодюга,
агави гіркі їжачить.
Та хто уже прийде? Звідки?
Поруччя їй стан заморять.
Зеленоволоса діва
в солоній задумі моря.
- Куме, я згоден мінятись:
коня – на її оселю,
сідло – на її свічадо,
ножа – на легкі постелі.
З далекого порту Кабри
я зрошую кров’ю скелі.
- Якби лиш я міг, юначе,
у цьому тебе підтримать,
та я вже – давно не я,
і дім мій – уже не дім мій.
- Куме, то дай хоч умерти
на ліжку з твердої криці,
і хай надо мною тужить
шовкова її спідниця.
Поглянь на криваву рану
від горла і до ключиці.
- На грудях твоїх троянди,
темнаві, неопалимі,
а кров твоя б’є і пахне,
тобі вже її не стримать.
Та я вже – давно не я,
і дім мій – уже не дім мій.
- Дозволь же мені піднятись
на поруччя ці високі,
Дозволь же мені піднятись,
хоч раз обійняти оком
оселю де зелен-місяць
тамує дощів потоки.
Уже піднімаються двоє,
і сходи під ними грають,
дорогу сльозами миють,
криваві сліди лишають.
На сонних дахах блищали
вогні ліхтарів срібляних,
терзали криштальні бубни
ножами рожевий ранок.
Люблю я пахучу зелень,
зеленого вітру клекіт.
Уже піднялися двоє,
аж раптом гроза далека
внесла шумовиння ніжне –
бентежну скорботу м’яти
й васильків солодку спеку.
- Та де ж вона, де вона, куме,
гірка і зелена діва?
О, скільки вона чекала!
О, скільки вона чекала!
Важким, як пісок, волоссям,
свою самоту звивала!
Байдуже лице водойми
на хвилях гойдало мовчки
зеленоволосу діву –
холодного срібла очі.
Крижинкою срібний місяць
її відпускать не хоче,
а ніч, як майдан церковний –
інтимна і непорочна.
Та тільки жандарми п’яні
в оселю вломитись хочуть.
Люблю я пахучу зелень.
Зеленого вітру клекіт.
Зелене вітрило в морі,
коня на горі далекій.
