Сплетена
ніч із хмизу.
Гірко,
та чи на краще?
В попелі
рана свіжа.
Ні,
не ятри! Нізащо!
Слово,
любов, отрута…
Вибери
те, що наше,
те, що
ми звикли чути,
так і
в собі не мавши.
Осінь
дощем сп*яніла,
руки
зайшлися щемом,
душу
нести несила
з ліжка
і до Едему.
Молиться
осінь криком,
Тулиться
попід груди.
Карти її
розкрито.
З осені
віє блудом.
Хочеш
нектар у вени?
Пилом
квіток по тілу?
Стомлені
хризантеми
зблідли
і посивіли.
Ми
так і не зуміли
вийти
за небосхили.
Kocham Cię…
Я хотіла…
