Цей запах гіркоти і пастки
приносить вечір до моїх колін.
Надходить час скидати - надівати
маски у марному очікуванні змін.
Старе забуте , нове не здобуте
на роздоріжжі порохнявих слів.
У вічному питанні :бути чи не бути ,
не сказаних думок , не зроблених дзвінків.
Аморе міо , так тебе чекаю , хоч
твердо знаю , що ти не прийдеш.
Загублена між пеклом й раєм
у сутінках трояндових бредеш.
Ти бачиш світло крізь метелики – повіки.
Лише три кроки залишилось і лети.
Падіння в нікуди найкращі ліки
коли загублена дорога до мети.
