Вірю що є десь правди зона
Шукати її це не злочин
Тому й тобі отче Мироне
Повірив я в те що ти хочеш
Щоб віра в нас була одна
Правдива наша православна
Іншого виходу нема
Лиш повертати в віру давню
Пора це зрозуміти нині
Дивлячись на предків могили
А нам підрізують коріння
Щоб нам єднатись, нема силу
Це заведе до пропадіння.
Так я повірив вам Мироне
І віри я не відрікаюсь
Лиш поки що в правд наших зону
Я щойно доріжок шукаю
Чи правда це що кажуть люди
Під божім небом чистим синім
Повірте отче бою ся в груди
За землю якої я сином
Мені не байдуже це буде
Коли хтось п’є брехню як вино
А наші люди чесні люди
Ведуть народ наш до загину
Я вірю що Бог це осудить
Отче Мироне отче друже
Я вірити не перестану
Бо краще завтра всім нам служить
Всі чесні люди будуть в шані
А тих в яких мрії погані
Прошу хай Всемогучий судить
І відведе від кала бані
І виправдає їхні блуди
Бо незабаром прийде ранок
Ті що брехню сіяли всюди
Промиють очі і погане
Міняти будуть всі на мудрість
Як ви на Дубнику над Сяном.
Отче Мироне білий сніг
Лиш на коротко вкриє бруд
Коли він щезне з правд доріг
Народ буде давав осуд
Неправду він оберне в сміх
Бо горба не скриє верблюд
Тому хай рука товче груди
Бо ті мов лісковий горіх
Якщо це хитрощі хай судить
Той що судити буде всіх
Лиш того хай не роблять люди.
