В кривавім морі плаває лебідь.
Він присягнув на вірність війні.
Кров його дурманить ледь-ледь.
А чом би й ні...
Смерть накриває терпким покривалом
тих хто боїться боротись і жить.
Жалить в живіт безжальним жалом.
Все це лиш мить.
Краплі, ті, що не побоялись
впасти на землю із сірої хмари,
сіли в коріння, цвітом піднялись.
Ні, це не чари!
Господь підійшов до краю безодні,
тихо стояв і дивився вниз.
Хто відкрив очі - не лишився голодним.
Хіба що біс.
Я підійшов до краю безодні,
туди, де учора стояв Всевишній.
Молитви й прохання чулися знизу,
даруючи мені натхнення.
Там до мене прийшло одкровення.
Кожен з нас брудний і грішний.
"Паліть смирення!" - гукав Всевишній.
