Віддайте мені те, що ви украли
Віддайте що згубив, а ви знайшли
Бо ви, сволота, навіть і не знали
Що до кінця логічного прийшли
Залиште ви у спокої надію
Залиште, бо вона завжди жива
І хоч знущатися з людей не вмію
Цього навчить мене сам Сатана
Розріжте ви мотузки, що зв'язали
Вони, хоч ріжуть руки, та слабкі
Хоч ви шматок великий увірвали
Та щось і залишИлося мені
І ви не думайте, що залишИлось мало
Бо цього 'мало' досить і на всіх
Сволоти тіло тяжко застогнало
Останнє що почуєш-це мій сміх..
