Палець пройшов по густому, брудному повітрі
Подих затих, ти відчув цю картину очима
Співи пташок, пролунавши, одразу затихли
Полинула тихо жадана і творча хвилина
Дотик проміння вплітався у пензель німий
І вітер пронизував фарби яскравим відтінком
Пензель у майстра був ніби кораблик легкий
Що вийшов у море рожевим і тихим барвінком
Піднявши свій зір у фальшиво-яскравий пейзаж
Біллю в очах ти відчуєш ту муку створіння
Вона відповість, що байдужість лишилась в тілах
Зі злістю разОм закріпила міцне це сплетіння
Ти душу зберіг як невинну і чисту дитину
Бо очі не бачили злість і страждання землі
Малюй же, художник, яскраву картину
Щоб в світі хоч щось гріло душу в пітьмі
