Розлітаються мрії пелюстками ніжними сакури,
Опускаються в руки рожево-блідим падолистом.
Перевтомлене сонцем і перенаповнене знаками,
Засинає в чеканні чогось неприйдешнього місто.
Відчуття причаїлися, стали тонкими й прозорими.
Чи вони оживуть, ці легкі силуети з майбутнього...
(Іще трохи і, певно, я стану насправді криптологом.
Пілігримом, навічно загубленим в пошуках суті.)
Впаде дощ на світанку, і очі закриють оракули,
Хоч здавалося – відстань руки до таємного змісту.
...Розлітаються мрії пелюстками ніжними сакури
Залишаючи в серці лиш тіні легкі падолисту...
