© Ганзенко Олексій, 01-10-2010
|
До мене Бог і Ти, одразу
Прийшли. Упав я вам до ніг,
І сумнів кинув, мов заразу,
І сум і сон свій за поріг.
Та Ти мене хотіла всього
І я, знеможений, коривсь,
Але не забував про Бога, –
Я милувався і моливсь.
І Ти пішла. Твою дорогу
Прокляв, не бачачи вини.
Але не стало в мене й Бога.
Лишились тернії й терни.
І знов ходжу я нехрещений,
І над хрещеними сміюсь.
Прости мене і я, прощений,
Змилу́юсь, зми́луюсь, змолю́сь.
|
|
кількість оцінок — 0 |
|