Тричі по три –
Твій вал, твій шквал, твій жар
Списами променів тмяних зплітає осінь
Для вкотре невагомих наших слів.
Для мрій лиш постіль небом простелю
Лишу замети і закови тим
Хто смів пручатись, вірити не міг,
Хто вірив, але так і не зберіг
Ані тепла, ні святості доріг,
Що їх призначення лише в єднанні двох,
Де кожен вічний…
Послухай … дихаю … але не як усі
У русі невблаганнім, у думках,
Що ними осінь застилає шлях
Такий гарячий і такий чужий
Нічого про розмови не кажи,
І не даруй ні слів, ні мрій, ні дум.
Мовчи, я просто хочу бути тим
Ким був … листком лети
Ніхто тебе вже більше не запросить
У свої сни і у гарячу осінь,
Що сонні стоси листя досі носить
І в посірілих закутках кружляє
Журливим зіллям напуває час.
