Там Чумацьким шляхом покотились зорі.
Там розорані давно вже степи неозорі.
Наш Дніпро там розповнів штучними морями.
Гниллю повна там вода, повна якорями.
Там є люди ніби мудрі, та зумисно темні.
Уряд робить таким чином справи потаємні.
Гречкосії роботящі заробляють мало.
Ті, що совісті не мають, наростили сало.
Там хлопаки - "пацани", а дівки - то "би`чки".
Для них пійло та розпуста вже ввійшли у звичку.
Та ще є там славні хлопці, красуні дівчата.
Їм же, цвіту нації, є ще що сказати.
Там студенти хочуть їсти, бідують солдати:
Коли в армії служити, черевики треба мати.
Там глава держави - злочинець, а міністр - неук.
Мають намір прибирати все до своїх рук.
Якщо ж носять вишиванки наші активісти,
Закидають їм крізь зуби: "Ви - майже фашисти!"
Шерпотребом там зірковим затуляють діри,
Щоб народ не знав, напевно, світочів культури.
Там поети, божі діти, аж ніяк не гірші,
Але мало, як і я, пишуть такі вірші.
Шириться "могучий" там "русский язык",
До якого я, паршивець, і досі не звик...
Там ще є моя печаль, любов і родина.
Це і є мій світлий рай, моя Україна.
