|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51586
|
| Рецензій: |
96021
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 25526, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.118.140.78') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Філософська лірика
|
|
|
| © Галина Російчук, 28-09-2010
|
У серці в`ється туга,
Обпік усе пожар...
Мій Боже, за що мука?
За що оцей тягар?
За що ріка біжить та
Артеріями сліз?
Чому сиджу одна,
А десь там цвіте ліс...
Лікує від журби
Дарує людям радість
Тим цвітом доброти
Розвіє дрібну злість
Тюльпани червоніють
До сонця гнуть голівки
І проліски там мріють
Й лелека до домівки
Вертає свої крила
І діткам на сніданок
Приносить він поживу
І знову тихий ранок...
Повернуся із мрій
Та скрипка вже мовчить
Будь ласка, сонцю, грій!
Для мене воно спить.
Заплакані всі очі
Життя... - та не живе!
Навіщо дні і ночі
Убили ми вже все!
І як завжди - надія
У путах кам`яних
І навіть, якщо в мріях
Поб`ється за живих!
Живі ми ще, чи мертві
Хто скаже нам це? Хто?
Якщо любов і віра
Для нас уже ніщо...
Та щастя всі чекають
Чекають дні...роки...
Чому ж усі не знають,
Що щастя - це є ми?
Відкрити лише очі
Простягнуться лани
Прекрасні зорі й ночі
Освітлюють сади...
Відкрити лише серце,
Побачити любов
Малесеньким відерцем
Пролити віру в кров.
Радіти на світанку
Купатись під дощем
І з теплим вітром ранку
Полинути вогнем...
Хіба це є не щастя?
Хіба це не оте
Що ми шукаєм вічно
Хіба це не живе?
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
