У полі ранковому, в смутнії дні
Краса твоя, ненько, чарує
Розпалю гарячі, іскристі огні
А все що було, хай лютує.
Їду, лечу в ті краї, де дитинство
Невпинно, мов птаха, майнуло
Алеї барвисті, пишні сади
І серце вже смуток забуло!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design