|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 25519, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.135.204.43') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Ганзенко Олексій, 28-09-2010
|
Мерзну в обіймах смішних цариць,
Фей сухоребрих пітьми і світла.
Падаю в твань і мене горілиць
Шпарять крізь шугу, ведуть зі світу.
Шпарко по ліктях шмагає гілля,
Наче крилята – телесиків гуси.
Киш, навіжені! Гайда, гиля!
Я ж не назавжди – ще повернуся.
Чоботи місять багно калабань.
Кришиться лід і мов пазурі – в небо.
Капнуло кров’ю на золото бань.
Полиск у вічі. Болить. Не треба...
Шуга за коміром тисне, мов кляп.
Скалки на грудях: дзелень, як медалі.
Це означає, що я ще не вкляк,
Можна мене шматувати далі.
Я не заплачу, всетерплячий віл.
Волю волам! – не гукну спроквола.
Волі моєї дрімає ще звір.
Крига моя не волає, квола.
Кволо-прозора і нудно-пісна.
Варт розтопити, та де огнище?
Господи, як запізнилась весна!
Треба виборсуватись на вище.
До суходолу – змокрів увесь.
Висотав жили цей бісів „екшен”.
Травень насущний дай нам днесь.
А далі літо
І буде легше...
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
