|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 25500, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.76.159') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Громадянська лірика
|
|
|
| © Галина Російчук, 27-09-2010
|
Похмурі дні, холодні ранки,
Не гріє сонце небеса...
Нема пісень, які щоранку
Співала птаха молода.
Стогне земля, її втоптали
По груди з`ярмлену в асфальт
Чорні грунти... І їх забрали!
Та що земля?! О, люди, жах!
Все лилась кров ясночервона
Це наші братця - козаки!
Чого тепер й сльоза солона
Не впаде за тії віки?
Тихенько криються хатини
Вони колись були ясні...
Не віднайдеш уже стежини
Тепер вони смутні, одні...
Нема господаря вже того!
Чи то пішов у заслання?
А може вбили?! Й не одного...
Ой плаче! Плаче ця земля!
Колись буяло рясно жито
І гралося мале дитя
Й лани пшеницею покриті
Це ж була нива золота!
Залишили дитя те сиротою
Понищили пшеницю і жита
Не витерпіло, миле, і з журбою
Покинуло із голоду літа...
Чи то одна душа пропала?
Чи то одна дівчина жде?
І не одна куля стріляла,
За правду, світло, все живе!
Ми українці! Пам`ятайте!
І весь той жах, що панував
І мови, браття, не цурайтесь
За неї ти і волю воював.
Немає мови без народу,
Не було б нації і нас,
Якщо колись би за свободу
Не воювали в лихий час!
А поки, стогне земля, стогне
Надія ти, і ви, і я!
Давайте разом, й дня одного
Проснеться стомлена земля!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
