Готуюся в дорогу, я в вагоні,
А повз вікно пройшла красуня в капюшоні.
Завмер, забилось в грудях серце −
Таку красу побачив вперше.
Я вибіг на перон, почав шукати,
У зустрічних я став питати:
«Чи бачили красуню в капюшоні?
Куди пішла по шумному пероні?».
В цій метушні ніхто не бачив:
Стою, завмер, а серце плаче.
Я зрозумів, що це уява долі,
Щоб залишився на пероні.
Що доля тут, у цьому місті,
Не стій, шепоче, ти на місці.
Іди шукай своє кохання,
Забудь про всі свої страждання.
Вона давно тебе чекає
І на пероні теж шукає.
Закохані зустрілись на пероні −
Поет й дівчина в капюшоні.
Торкнулись поглядом, устами і серцями,
Заговорили ніжними словами
І сіли разом у вагон
Поет й дівчина-капюшон.
