Шепіт,
Листя,
Дощ і
Сльози.
Я на підлозі.
Трава зеленіє над дахом,
Небо під моїми ногами,
Байдуже вітер-невдаха
Душу зриває словами.
Трепетом до самих колін
Підкидує зойки із смутку,
Холод біжить навздогін
Заховавши в руці незабутку.
Із літа.
Гомін,
Гілля,
Мороз і
Я снігом розлита.
Сміх навколо сніжинок
І дихання того тепла,
Що крила свої лебедині…
Восени розпустила зима.
Пелюсточки ніжних турбот
Пригортаю до серця краплину -
Вишиту з осінніх ниток
Незабутку на зимній картині.
